Жарти, які дійшли. Першоквітнева добірка поштових історій

Ми ні на що не натякаємо, але посилки та листи — прекрасний інструмент розіграшів і сюрпризів.

Цифрові жарти — швидкоплинні, а от цілком матеріальні конверт чи бандероль спершу слід отримати, принести й розпакувати, щоб за численними шарами пакувального паперу і ущільнювача знайти якусь абищицю — коробку сірників чи хлопавку з блискітками!.. Та це ж ціла дофамінова бомба, «вибуху» якої передувало тривале очікування.

З нагоди Дня дурня зібрали для вас декілька історій про пошту, гумор, жарти і випробування служби доставки на міцність.

Розіграш на вулиці Бернер

Восени 1810 року в Лондоні Теодор Гук (Theodor Hook) — автор комічних опер і фарсів — уклав парі, що зможе зробити будь-яку адресу найобговорюванішою в місті. Такою адресою став будинок №54 на вулиці Бернер, що у Вестмінстері.

За шість тижнів молодий драматург разом із двома поплічниками надіслав тисячі фейкових листів від імені мешканки цього будинку, пані Тоттенгем, із проханням про доставку товарів і візити. Уранці 27 листопада до її дверей почали сходитися сажотруси, пекарі з весільними тортами, трунар із домовиною, торговці, лікарі та навіть голова Банку Англії, а вулиця швидко перетворилася на хаос, який поліція не могла розігнати до вечора. Усе це Гук спостерігав із будинку навпроти, вигравши свою золоту гінею — тобто всього 21 шилінг.

Цікаво, скільки він при цьому витратив на поштові послуги?

Людина — поштою

У ХІХ столітті британський бухгалтер Реджинальд Брей (Reginald Bray) перетворив поштову систему на власний експеримент. Він надсилав усе, що тільки спадало на думку: ріпу, капелюх, запалену сигарету, навіть собаку. Одного дня він відправив поштою і самого себе — просто як в пісні Stevie Wonder «Signed, Sealed, Delivered — I’m Yours», про яку ми нещодавно писали.

Пан Брей витрачав свої час і гроші не просто так — він перевіряв роботу поштової системи, яка в ті часи ще не мала прописаних обмежень і правил перевезення.

Цікаві досліди

Поштова служба США (USPS) має добру славу надійного оператора, та 2000 року «дослідник» Джеф ван Бюрен (Jeff Van Bueren) поставив собі на меті перевірити її межі та дізнатися, чи доставить USPS різноманітні та химерні предмети без пакування.

Ван Бюрен відправляв поштою незапаковані предмети з оплаченою доставкою, які належали до таких категорій: цінне, сентиментальне, безглузде, потенційно небезпечне, огидне та величезне. Серед них були, приміром, сир з пліснявою, автомобільна шина, лижа, цеглина, лимон, банка із супом, дерев’яна листівка та зуб-моляр. Останній доставили уже запакованим з такою супровідною нотаткою: «Людські рештки заборонено пересилати поштою, та ця посилка, вочевидь, має сентиментальну цінність».

Джеф ван Бюрен є «дослідником» в лапках, бо має цілих 4 публікації в науковому журналі The Annals of Improbable Research, який оприлюднює досліди, які, за словами засновників видання, «спершу змушують сміятися, а потім — замислитися», і навіть отримують Іґнобелівські премії.

Першоквітневий випуск марок

1 квітня 2015 року Королівська пошта (the Royal Mail) Сполученого Королівства випустила серію марок із британськими коміками і комікесами різних часів, зокрема, Spike Milligan, Billy Connolly, Norman Wisdom, Lenny Henry, Monty Python, та Victoria Wood.

Ймовірно, широка українська публіка найкраще знайома з творчістю колективу Monty Python — до слова, один із їхніх фільмів, «Священний Грааль» скоро буде у прокаті в Україні завдяки новій співпраці Василя Байдака та кінокомпанії «Артхаус Трафік».

Якби подібний випуск марок вийшов в Україні, кого з артистів та артисток ви би хотіли там побачити?

Сюрпризи та навіть добрі розіграші — це імбово, як сказали би люди, в яких ще попереду відкриття аналогового світу листівок і бандеролей. Та з іншого боку, досить-таки незле, що зараз уже не вийде анонімно відправити посилку із казна-чим — потрібна авторизація. До слова, ви можете заздалегідь створювати свої відправлення в особистому кабінеті на сайті та у мобільному застосунку Укрпошта 2.0 — буде не анонімно, зате швидко і зручно.