Поштова лихоманка. Книга, яку варто розібрати на цитати

Порада книгара

Кажуть, книжки самі нас обирають. Здається, це справді так.

5 років тому одна людина з нашої команди зайшла в книгарню-кав’ярню Старого Лева на вулиці Сковороди в Києві, і попросила книгаря Андрія порадити щось із Пратчетта. Той порадив «Поштову лихоманку» (Going Postal) у прекрасному перекладі Олександра Михельсона.

Як то буває з книжками, покупка потрапила на полицю, де й чекала свого часу. І от він настав — наша колега долучилася до Укрпошти, і жовта обкладинка в брендових кольорах одразу впала їй в око — і захопила увагу на 5 днів. Ділимося враженнями від «Поштової лихоманки» в нашому блозі, і наполегливо радимо прочитати книгу самим. Її можна знайти на сайті  Книгарні Старого Лева і в паперовому, і в електронному варіантах.

Мир, дружба, державна служба

Пройдисвіт Мокр фон Губперук (Moist von Lipwig) чекає на страту, але отримує шанс на нове життя — Правитель Ветінарі призначає його Поштмейстером міста Анк-Моркпорк. 

Відтепер Мокр — на державній службі. Він має відновити давно занапащену роботу пошти та привести поштамт до ладу. Чотири його попередники не спромоглися — загинули за загадкових обставин.

Державна служба здається Мокрові одним з різновидів пекла: поштамт по стелю напханий недоставленими листами і засиджений голубами, двоє співробітників пошти справляють враження божевільних, а втеча неможлива — кожен крок нового Поштмейстера пильнує невтомний голем пан Помпа. 

Не намагайтеся позбутися книжок листів

Та кому потрібна пошта, коли для передачі повідомлень вже є семаграми?..

Вигадані Пратчеттом семаграми  —  такий собі гібрид абетки Морзе, двоїчного коду і морського семафору.

Виявляється, багато кому.

Та й накопичені на поштамті тонни листів щодня промовляють до поштарів, — «адже листи мають бути доставлені і прочитані, без цього їхня роль не виконана», і заспокоїти їх хоч на-трохи може хіба читання Правил Поштамту — «Ми тут не просто сидимо — ми виконуємо Правила», каже старий, хоча досі Молодший листоноша Шеляг.

Мокр знічев'я доставляє листа, відправленого 40 років тому, і починається!.. 

Несподіваними наслідками  першої за десятки років доставки стають реорганізація і технічні інновації поштової служби, потрапляння поштамта на перші шпальти газет, перерозподіл ринку зв’язку і націоналізація величезної корпорації, яку рейдернули місцеві корупціонери. І, звісно, трансформація самого Мокра фон Губперука.

«Так це ж було уже!»

В «Поштовій лихоманці» є найбільш передова сортувальна машина, сам Поштамт розташований на головній вулиці навпроти палацу Правителя, має форму літери П і в кращі часи був оздоблений мідними світильниками. 

Детальніше розповідати не будемо, та з дозволу Видавництва Старого Лева наведемо кілька цитат. 

— Вежі, — перепитав Мокр. — Насмілюся сказати, вони пречудові, коли вам потрібно дізнатися поточні оптові ціни на креветок у Геної. Але хіба можна передати семафором З.П.Л.?. Хіба можна Запечатати семаграму Поцілунком з Любов’ю? Хіба можна  зронити на неї сльозу, відчувати її аромат, вкласти в неї засушену квітку? Лист — це дещо більше за просто повідомлення. І, в будь якому разі, семаграми такі дорогі, що пересічна людина може вдатися до них хіба за надзвичайних обставин: ДІДО ВМЕР ПОХОРОН ВІВТ. <...>  А от листи — вони реальні. 

Згодні — листи справді якнайкраще підходять, щоб передати почуття. Ще зовсім недавно листи супроводжували романтичні стосунки, про що і складали пісні. 

— Так? Щось негаразд, пане Верблюдс? — спитав Мокр.
— Не те щоб, пане. Я нічого не маю проти Правителя Ветінарі чи Анк-Моркпорка, але це здається не зовсім правильним, лизати… ну, лизати анк-моркпоркські марки. Ви б не могли випустити трохи марок для нас? У нас же є королева, чудова дівчина. ЇЇ портрет мав би прекрасний вигляд на марках. Ми ж важливе місто, самі знаєте!
— Я подумаю, що можна зробити, пане Верблюдс. Про всяк випадок, маєте її зображення?
«Всі вони цього захочуть, — думав Мокр, одягаючись. — Мати власну марку може стати таким же важливим питанням, як мати власного прапора чи власний герб. <...> Немає значення, чи є у вас свій поштамт — головне, щоб була своя марка…»

Саме так! Власна марка потрібна і бізнесу, і підрозділу, і великій родині. І Укрпошта може вам у цьому допомогти!

Дізнайтеся більше про послугу Власна марка або замовляйте власний дизайн марки одразу!

А на справжніх перших британських марках номіналом 1 пенні справді була зображена 15-річна Королева Вікторія. 

В свідомості Стенлі (колекціонера шпильок) проростали крихітні пагінці провини: марки були краще за шпильки, от справді. Марки не могли вичерпатися. Вони могли мати будь-який малюнок. Вони вражали. Вони могли допомогти листам потрапити за адресами, а після цього їх можна було акуратно поклеїти в альбоми. А ще вони не кололи великого пальця. 
— Я залишив у минулому дитячі забавки зі шпильками, шефе!  Світ марок, який може навчити молоду людину стількох речей про історію і географію, і водночас є здоровим, захопливим і цілком достойним хобі.

Стенлі мав рацію. Марки можуть дивувати, надихати та відкривати цілі світи. Від української історії й мистецтва до космосу, тварин чи далеких країн — кожен поштовий випуск Укрпошти розповідає власну історію. І все це без далеких перельотів, валіз і мандрівок.

Ще раз дякуємо Видавництву Старого Лева за видання Пратчеттового «Дискосвіту»,  перекладачу і військовослужбовцю Олександрові Михельсону за дбайливу передачу гри слів і контексту, і книгарю Андрію Овчаруку, автору каналу «Літо купує книжки», нині — сержанту ЗСУ та координатору проєкту «Книга на фронт» — за вибір книги 5 років тому.