Мур-марки. Котячі поштові історії до Міжнародного дня кота

Террі Пратчетт у книзі «Справжнісінький кіт» згадує типових для поштових відділень чорно-білих незалежних котів, а в його романі «Поштова лихоманка» на Головпоштамті Анк-Морпорка живе дуже впертий і поважний кіт на ім'я Підкажи (Mr. Tiddles), якого в кульмінаційний момент рятують із пожежі.

І це не лише художній образ. Коти справді майже століття служили на поштах Об’єднаного Королівства  та США як офіційні працівники. Згодом їхня роль змінилася: замість охорони мішків вони самі героями поштових марок.

До Міжнародного дня кота, який відзначають 8 серпня, згадуємо найцікавіші історії про котів і пошту.

Коти на державній службі

У вересні 1868 року керівник Лондонського відділення грошових переказів звернувся до секретаря британської пошти з проханням офіційно найняти трьох котів. Пастки вже не допомагали, а гризуни псували документи й поштові відправлення. У відповідь чиновник дозволив прийняти котів на шестимісячний випробувальний термін, але скоротив бюджет на їхнє утримання і додав важливу ремарку:

«Вони повинні пройти випробування, бажано, щоб це були кішки. Їх не слід перегодовувати. На їхнє утримання я можу дозволити не більше одного шилінга на тиждень. Решту винагороди вони мають заробити, полюючи на мишей.»

Наступного дня керівник відділення відповів не менш іронічно:

«Ці вказівки передано доглядачу, який, без сумніву, знайде спосіб повідомити кішкам, на яких умовах їх найнято і що від них очікується.»

Через пів року надійшов офіційний звіт: «котяча система» працює відмінно, а всі тварини «дуже сумлінно виконують свої обов'язки».

Відтоді коти стали звичними мешканцями британських поштових відділень.

Найвідомішим із них був Тібс (Tibs the Great), який протягом 14 років служив у штаб-квартирі Royal Mail у Лондоні і в старшому віці важив 10 кілограмів. Він настільки прославився, що після смерті у 1964 році отримав некролог у кількох британських газетах.

Схожа практика існувала й у США. На початку XX століття американські газети писали навіть про «суперінтенданта федеральних котів», який організував святковий бенкет для шістдесяти поштових котів, а поштові відділення по всій країні утримували мисливців на гризунів.

Епоха поштових котів завершилася лише у 1980-х роках, коли тканинні поштові мішки почали замінювати пластиковими, стійкими до зубів щурів. Втім, на українських поштових відділеннях котів можна зустріти й сьогодні.

Кішка, яка проводжає літак

Однією з найвідоміших киць в історії авіапошти стала Патсі — улюблениця американського льотчика Чарльза «Везунчика» Ліндберга, який першим зробив безпосадковий соло-переліт через Атлантичний океан.

Патсі жила в ангарі, де стояв літак Spirit of St. Louis, любила спати в його хвостовій частині й часто супроводжувала господаря під час звичайних польотів. Проте коли Ліндберг готувався до свого історичного перельоту, він залишив кішку вдома.

На запитання журналістів, чому Патсі не полетіла разом із ним, Ліндберг відповів просто:

«Це надто небезпечна подорож, щоб ризикувати життям кішки.»

Натомість він узяв із собою лише іграшкового Фелікса-кота як талісман.

У 1930 році Іспанія випустила авіапоштову марку до Всесвітньої виставки в Севільї. На ній поруч із портретом Ліндберга, літаком Spirit of St. Louis і Статуєю Свободи можна побачити силует Патсі, яка дивиться услід літаку.

Котячі випуски марок

Хоч окремі коти з'являлися на марках і раніше, першим масштабним випуском, повністю присвяченим домашнім котам, стала польська серія Koty, що вийшла 30 квітня 1964 року.

Художник Януш Грабянський створив десять акварельних мініатюр із котами різних мастей і порід — від білого кошеняти до сіамського та перського котів. Саме цей випуск багато тематичних колекціонерів вважають початком окремого напряму філателії — Cats on Stamps.

Відтоді марки із котами випустили десятки поштових адміністрацій по всьому світу. На них можна побачити і породистих чемпіонів, і домашніх улюбленців, і персонажів масової культури.

Наприклад, у 2002 році Поштова служба США (USPS) випустила благодійну марку із кошеням Самантою в межах кампанії Neuter or Spay («Стерилізуйте або каструйте»). Вона привертала увагу до проблеми безпритульних тварин і відповідального ставлення до домашніх улюбленців. Символом кампанії стало справжнє кошеня, яке свого часу взяли з притулку.

Цікаво, що перший американський «котячий» випуск — Domestic Cats 1988 року — був присвячений різним породам і популяризував фелінологію та селекцію. Сьогодні ж ми цінуємо котів не за породу, а просто за те, що вони є.

У Японії коти давно стали важливою частиною культури, популярної зокрема. Japan Post неодноразово випускала серії з Hello Kitty — однією з найвідоміших японських персонажок у світі.

Любов японців до котів настільки велика, що для неї навіть існує окремий термін — некономіка (nekonomics, від neko — «кіт» і economics — «економіка»). Так називають економічний ефект, який створюють коти: від виробництва товарів і сувенірів до котокафе, туризму, реклами та поштових випусків.

В Україні теж є власна «котяча» марка. У 2024 році Укрпошта випустила поштовий блок «Батальйон "Пухнасті"», присвячений котам і собакам, які живуть поруч із військовими та підтримують їх у найважчі часи.

Кішка Венні і її власна марка

Не всі коти потрапляють на марки завдяки державним поштовим випускам. Деякі стають героями персоналізованих марок.

Саме так сталося з фінською кішкою Венні. Вона народилася у 2003 році й отримала ім'я на честь фінської художниці Венні Солдан-Брофельдт (Venny Soldan-Brofeldt). Протягом життя Венні стала героїнею чотирьох персоналізованих марок: у десять тижнів, у десятирічному, п'ятнадцятирічному та вісімнадцятирічному віці. Її також увічнили на деревориті, олійному портреті, а місцева газета регулярно писала про її день народження.

І така можливість існує не лише у Фінляндії. В Укрпошті також можна замовити «Власну марку» із фотографією свого домашнього улюбленця — навіть із відбитком його лапки. Такі марки є справжніми поштовими знаками оплати й ними можна надсилати листи по Україні та за кордон. Як це працює — читайте тут.

Піклуймося про котів та всіх тварин щодня. Ми назавжди відповідальні за тих, кого приручили.