Аркуш «EUROPA. Національні археологічні відкриття»

Український поштовий випуск за програмою Europa, темою якого у 2025 році стали «Національні археологічні відкриття», представляє унікальні експонати Археологічного музею Інституту археології НАН України. Усі вони належать до скіфської доби й розповідають про життя, вірування та військову культуру народу, який понад дві з половиною тисячі років тому панував у степах сучасної України.

Центральне місце в композиції займає антропоморфна скіфська стела V століття до н. е. — узагальнений образ скіфа-воїна, висічений із вапнякової плити. На ній детально відтворено озброєння та атрибути знатного воїна: ріг для пиття, масивну гривну, меч-акінак, сокиру, горит із луком і стрілами. Стелу знайшли 1975 року під час розкопок кургану поблизу села Нововасилівка на Миколаївщині. Дослідження проводила Інгульська експедиція Інституту археології АН УРСР під керівництвом археологині Олімпіади Шапошникової. Хоча поховання було пограбоване ще в давнину, кам'яна статуя вціліла. Вона стояла на вершині кургану як знак пошани до воїна — командира, захисника або очільника роду. На думку дослідників, це не портрет конкретної людини, а образ легендарного пращура скіфів Таргітая, від якого, за переказами, походили всі скіфські роди.

Поруч зі стелою зображено меч-акінак (V–IV ст. до н. е.) та кинджал-акінак (VI ст. до н. е.). Короткий акінак був головною зброєю скіфського воїна, символом його честі й військового статусу. Саме такі мечі археологи найчастіше знаходять у похованнях скіфської знаті поруч із кінським спорядженням, стрілами та обладунками, адже зброя супроводжувала свого власника і після смерті.

Ще один незвичайний експонат — бронзове навершя «Папай» (IV ст. до н. е.). Ймовірно, воно увінчувало ритуальний штандарт, який використовували під час культових церемоній. У центрі композиції зображено бородатого чоловіка, якого дослідники ототожнюють із Папаєм — верховним богом скіфського пантеону, володарем неба, згаданим ще Геродотом. Навколо центральної постаті розміщені орли, вовки та бронзові підвіски-дзвіночки. Під час руху штандарта вони дзвеніли, роблячи ритуал ще більш урочистим.

Доповнюють композицію бронзові казани IV та III століть до н. е. — один із найвпізнаваніших символів скіфської культури. Їх використовували не лише для приготування їжі під час великих трапез, а й у ритуалах та поховальних обрядах. Археологи знаходять такі казани насамперед у найбагатших курганах скіфської знаті. Дослідники навіть припускають, що їхній розмір міг відображати військовий статус власника: найбільші казани, які вміщували понад 80 літрів, належали воєначальникам, що очолювали великі загони воїнів.

Разом ці артефакти розповідають історію скіфської цивілізації мовою археології — через зброю, культові предмети, меморіальні пам'ятники та речі, які супроводжували людину за життя й після смерті. Вони є свідченням високої майстерності давніх ремісників і багатої духовної культури, що сформувалася на українських землях понад 2 500 років тому.