Лист із Венеції. До відкриття 61 Венеційської бієнале

9 травня 2026 року почне роботу 61 Венеційська бієнале. Попередній перегляд виставки уже почався.

Інстаграм Прекрасної епохи

Венеційська бієнале народилася 1895 року у світі, де ще не було Instagram, сторіз і навіть радіо у звичному для нас сенсі. Люди ділилися враженнями, вихвалялися мандрами і підтверджувати свої візити на важливі події за допомогою листівок. Пошта, разом із каварнями та салонами була соціальною мережею Belle Époque.

Сувенірні марки

Бієнале швидко стала «культурною олімпіадою імперій» і знаковою подією. У 1909 році до 8 Венеційської бієнале, для ще більшої присутності виставки в Європі італійці запустили власні марки. Це були не офіційні поштові марки для оплати доставки, а декоративні псевдомарки, які клеїли на конверти й листівки поруч зі справжніми. Їх ще називають poster stamps або cinderella stamps.

Вийшла дуже красива серія: золоте тиснення, алегоричні постаті, кораблі, символічні павільйони — вся естетика Belle Époque вмістилася у маленькому клаптику паперу. Автором марки та афіші бієналє став Адольфо де Кароліс — один із головних майстрів італійського модерну, символіст, графік, ілюстратор.

Тільки уявіть: людина купувала картку з павільйоном чи афішею, писала кілька рядків, клеїла справжню марку Королівства Італія, а поруч — декоративну «марку» виставки, і надсилала її до Парижа, Відня чи Києва — приміром, до родини Ханенків.

Офіційна ювілейна марка

Після Другої світової війни в Італії було важко і бідно. І менше з тим — у 1949 році Poste Italiane випустила серію марок до 50-річчя виставки — так, наче через мистецтво повертала нормальність і згадувала світ до катастроф двох воєн. Марки були номіналами 5, 15, 20 і 50 лір, і зображали лева Святого Марка, гондоли і кораблі і композиційно були дуже схожі на марки Belle Époque. Їх створив італійський художник і графік Джуліо Чезарі.

1995 року також вийшла ювілейна серія марок — до столітньої річниці Бієнале. Їхній номінал був 750 лір.

Україна та росія на Венеційській бієнале

Українську експозицію «Гарантії безпеки» можна побачити в павільйоні і просто неба — не на постаменті, а на вантажівці, буквально в підвішеному стані про нас розповідає скульптура Жанни Кадирової «Орігамі олень».

Жанна Кадирова разом зі скульптором Денисом Рубаном створили цю скульптуру 2019 року в Покровську . Вони відлили її з цементу на постаменті, де раніше стояла радянська «сушка» — літак Су-7. 2024 року, коли до лінії бойового зіткнення залишалося 5 км, скульптура вирушила в евакуацію, і тепер після мандрівки Європою представляє Україну у Венеції. Початково мисткиня не мала такого наміру, але тепер паперовий Олень у вимушеному переселенні оповідає про Будапештський меморандум замість українських винищувачів.

На жаль, російський павільйон працює попри протести України та інших країн, митців, відставки журі фестиваля і санкції ЄС. Комісаркою російської експозиції є Анастасія Карнєєва – донька генерала у відставці та заступника директора однієї з найбільших оборонних корпорацій "Ростех" Ніколая Волобуєва.

Втеча у Венеції

Першим українцем, який взяв участь у Венеційській бієнале, був скульптор Олександр Архипенко. У 1920 році він виставлявся у російському павільйоні, зведеному 1914 року за гроші українського підприємця і мецената Богдана Ханенка. Втім, йому надали окремий зал для індивідуальної експозиції. Архипенко експонував 48 творів, зокрема кубістичну скульптуру "Гондольєр".

1924 року свою картину «Венеція» виставила авангардистка Олександра Екстер — в тому ж павільйоні, та уже як представниця Радянського союзу. На додачу, Екстер презентувала ескізи для постановок, зокрема до німого sci-fi фільму «Аеліта». До тюрми народів мисткиня уже не повернулася, і мігрувала до Парижу.

1928 року сенсацією Бієнале став триптих Федора Кричевського «Життя»: любов, сім’я, та зустріч сина з війни. Вічно актуальна і прекрасна робота.

На завершення — ще маленька історія. Одна знайома авторки цього блогу має особливий сантимент до Олександри Екстер і пошти, бо 8 років тому з аеропорта Бориспіль, де тоді була спільна акція з Укрпоштою, відправила листівку з картиною «Міст. Севр». Адресатом був чоловік, якого вона ледве знала і особливих надій не покладала. Вони досі разом.

Мистецтво, пошта, любов — в нашому житті.