Пошта великого сонцепоклонника

А все ж цікаво було в доцифрову добу — слова в листах буквально сотали матерію взаємин і ставали предметом досліджень після смерті. Теперішні чати з емоджі та гіфками ніхто видавати не буде. Хіба що СБУ може зацікавитися. Сьогодні згадуємо про листування одного відомого українця і пошту початку 20 століття.

Епістолярний роман

Він відправив їй 335 листів, які вона зберегла і згодом передала до музею — її ж листи він знищував. Спершу писав їй російською, її рідною мовою, але потім вона попросила повернутися на  українську. Їхні стосунки тривали переважно в листуванні і прогулянках. Листи до Чернігова  йшли з Києва, Італії, Австро-Угорщини, і видали їх також листи — спершу анонімний лист до дружини, а потім помилково доставлений дружині лист коханки. Видали, але не зупинили — любовний трикутник Михайла Коцюбинського, його дружини Віри та коханки Олександри Аплаксіної проіснував до смерті письменника. 

Службовий роман

Батько чотирьох дітей, 38-річний Михайло Коцюбинський познайомився з 22-річною Олександрою Аплаксіною в Чернігові 1902 року — вони разом працювали в Оцінно-статистичному бюро Чернігівського губернського земства, де він очолював статистичний відділ. За спогадами Аплаксіної, він надсилав записки, шукав нагоди залишитися наодинці, запрошував на прогулянки за містом, хоча спершу вона цуралася його залицянь. Тут хочеться зауважити, що Михайло Михайлович не надто поважав особисті кордони.

Таємна історія

Перше справжнє побачення відбулося 3 січня 1906 року, в заметіль. Через сто днів після побачення Коцюбинський нагадував коханій про їхній «стоденний ювілей» поцілунку. Вони багато гуляли передмістям Чернігова та зустрічалися на природі — Коцюбинський, відомий своєю любов’ю до сонця, щиро ненадивів дощ, бо той ставав на заваді побаченням.  Інколи Михайло і Олександра бачилися у неї вдома — українські класики, всупереч образу зі шкільної програми, не лише цілувалися.

У маленькому Чернігові приховати такі стосунки було непросто, тому закохані виробили цілу систему конспірації. Іноді вони передавали записки через умовлені схованки. У спогадах сучасників згадуються дупла дерев, забуті парасольки, книжки та інші речі, у яких можна було залишити листа без сторонніх свідків. Коли побачення не відбувалося, Коцюбинський просто ходив вулицею повз будинок Аплаксіної, сподіваючись бодай побачити її у вікні. Листування стало їхнім головним способом бути разом.

Листи до Чернігова

У листах Михайло писав про роботу, творчі задуми, хвороби, подорожі, читацькі враження, втому від повсякденності й захоплення природою. Саме Шурочка, як він її називав, стала його найуважнішою співрозмовницею останніх років життя. Коли Коцюбинський був на Капрі чи в Карпатах, він писав і дружині Вірі, і коханці Олександрі — описував ті самі події майже однаково, але різними мовами. Дружині писав українською, Аплаксіній — російською. 

Доставка хоч куди

У 1910–1912 роках Коцюбинський кілька разів жив у Криворівні. Саме там народжувалися враження, що згодом увійшли до «Тіней забутих предків». Одного літа сильна повінь на Чорному Черемоші фактично відрізала село від зовнішнього світу. У листі до дружини письменник згадував, що кілька днів мешканці не могли вибратися з Криворівні, сиділи по хатах, палили в печі та харчувалися «запасеними м’ясом та мукою». Але місцеві знайшли вихід: натягнули через річку дріт, підвісили кошик і почали переправляти ним листи, газети, хліб, тютюн і навіть курку. 

Чому нам не казали це в школі?..

Сьогодні листи Коцюбинського можна прочитати у виданні «Листи до Олександри Аплаксіної» (видавництво «Критика», упорядник Володимир Панченко), а також у відкритому доступі на сайтах УкрЛіб та Освіта.ua. (Дуже повчальна історія про те, що жонатих залицяльників і невірних чоловіків краще одразу гнати копняками, чи бодай виставляти їм свої умови.)

У «Каменяра» Івана Франка, до слова, в особистому житті теж гай гудів і пошта фігурує: жив коштом дружини Ольги Хоружинської, мав коханку Ольгу Рошкевич, а у тої був фіктивний шлюб з Володимиром Озаркевичем, який теж прагнув стосунків на стороні. Під кінець життя майже сліпий Франко просив дружину піти на пошту і описати йому вроду та одяг «маніпулянтки» (сортувальниці) Целіни Журовської. Листи Франка до Ольги Рошкевич пішли з нею в могилу. Але то уже інша історія.