Аркуш «Михайло Старицький. 1840–1904»

Михайло Старицький (1840–1904) – письменник (поет, драматург, прозаїк), перекладач, театральний і культурно-громадський діяч.

Іван Франко називав його «батьком українського театру», адже у 1882 р. спільно з М. Кропивницьким Михайло Петрович створив першу українську професійну студію. Старицький писав вірші, романи, багато перекладав, а ще він був справжнім учителем молодих українських письменників.

За сюжетами творів М. Гоголя він створив п’єси «Різдвяна ніч», «Сорочинський ярмарок», «Тарас Бульба» та ін. Його поетична спадщина багата перекладами О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Некрасова, Г. Гейне, Д. Байрона, А. Міцкевича... Значною подією було видання «Гамлета» В. Шекспіра у перекладі Старицького.

Великий внесок зробив митець і в українську драматургію. Почавши з інсценізацій прозових творів та переробок малосценічних п’єс. Значну популярність здобула драма «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», а також п’єса «За двома зайцями». 

Особливе значення мають його історичні драми: «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка».