Картина дніпровського художника Ігоря Херсонського «Канатоходець» (2023) народилася в час, коли вся країна шукала рівновагу між небезпекою і надією.

Зображена на полотні фігура, що крокує над прірвою, тримаючи в руках жердину, — це не просто канатоходець. Це особистий голос кожного українця й українки, який розповідає про життя на межі постійної небезпеки, але не втрачає віри й гучності інтонації.

Синій простір навколо — це та відірвана, ізольована від зовнішнього світу реальність, у якій ми всі зараз живемо. Людина в червоному — це те особисте, що не дозволяє кожному з нас упасти: міжособистісні стосунки, надія, побутові ритуали заземлення. Вона йде, ніби балансує між минулим і майбутнім, між смертю і відродженням, між ідеологічним та інтимним.

Канатоходець — це розповідь про колективний шлях українців, який щодня знаходить свою протяжність в особистих історіях. Вона — про тих, хто тримає світ у рівновазі власною мужністю. І нагадує: справжня сила — не в тому, щоб стояти твердо, а в тому, щоб змогти не впасти, коли земля йде з-під ніг.