Меджибізький замок — пам’ятка фортифікаційної архітектури XIV—XIX століть. Назва походить від розташування біля злиття річок Південний Буг та Бужок. Меджибіж вперше згадується в Іпатіївському літописі 1146 р. У XIII ст. Меджибіж належав до Болохівської землі, однак князь Данило Романович у 1255 р. приєднав його до Галицького князівства. Пам’яткою архітектури Меджибізьку фортецю оголошено у 1963 р. У 2001 р. створено Державний історико-культурний заповідник «Межибіж». Олеський замок – пам’ятка палацової і фортифікаційної архітектури ХІV–ХVІІІ століття. Перша писемна згадка про нього зафіксована в історичних джерелах 1326 року. Однак найперші укріплення на пагорбі, що вигідно домінує над місцевістю серед заплави річки Ліберція, були споруджені ще у XIII столітті, за часів розпаду Київської Русі на удільні князівства. Імовірно, що перший кам’яний замок побудував хтось із синів галицько-волинського князя Юрія Львовича - Лев чи Андрій. З 1975 року в Олеському замку відкрито музей. Експозиція представляє вітчизняне мистецтво Х–ХІХ ст. Тут зібрано ікони, твори живопису, скульптури, ужиткового мистецтва. Особливу цінність має колекція скульптури ХVІ–ХVІІІ ст. та українського портрета ХVІ–ХІХ ст.